Навчання математики – процес творчий

1644

Запитайте себе – навіщо ви взяли в руки цю книжку і читаєте текст, який має сумнівну назву «замість передмови»? Якщо серед Ваших думок, шановний читач, промайнуло на зразок «Цікаво, що творчого у навчанні математики і чого я ще не знаю», «Чому спецкурс з математики, а там розмова про комунікації?», «Що автор хотів сказати, способи роботи і комунікації на уроках математики?», «Чи можна це використовувати на уроках математики?» і т.д. Найменша зацікавленість у Вашому запитанні може бути задоволена, а може статися так, що Ви розчаруєтесь…

У кожній книжці має бути загадка, і читач її розкриває для себе і сама відповідь не завжди потрібна тому, хто шукає. Шлях до розгадки, міркування, думки, співставлення з вже відомими фактами і власним досвідом, задоволення від пошуку, емоції, які наповнюють того, хто шукав і знайшов – ось процес, який справді захоплює.

Це книга для тих, хто шукає на ниві навчання математики нових оригінальних ідей, породжених живим досвідом учителя математики, який працює у звичайній середній загальноосвітній школі, бачить всі проблеми (переповненість класів, специфічний контингент учнів і батьків, які приводять дітей до цієї школи вже в третьому поколінні, недосконалість програм, підручників, нестача часу на виконання вимог державного стандарту, має окрім великого навантаження (бо треба на щось жити), ще й класне керівництво та інші незручності, які перераховувати можна до нескінченності), але не складає рук і працює творчо і натхненно, отримуючи велике задоволення від своєї роботи.

Саме такий учитель робить навчання математики процесом творчим, якщо для Вас такий підхід зрозумілий і прийнятний – можете продовжувати ознайомлення з цією книгою.

Навчання математики може бути традиційним за традиційною методикою, яка підтримується підручниками, посібниками, чітко задана Державним стандартом, програмами тощо, проте деякі учителі мають досвід навчання за системою Ельконіна-Давидова (розвивальне навчання), який у основній школі є напівлегальною справою, оскільки немає всього зазначеного вище – програм, підручників тощо. І як показує досвід цих учителів, діти, які навчалися у початковій школі за системою розвивального навчання, мають певні переваги перед тими, хто навчався за традиційною методикою. Вони більше спілкуються, більше розмовляють, ґрунтовніше подають власні думки, мають навички узагальнення, доведення, моделювання. Для цих дітей навчання, досить часто, є радісним, цікавим і важливим.

Декому з педагогів здається, що не зовсім справедливо залишати всіх інших дітей без можливостей оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками і тим більше, зробити процес навчання математики цікавим, радісний і важливим – не така вже і безперспективна справа. Але програма традиційного курсу вивчення математики дає все менше часу для формування і програмних вимог, а подібні вміння та навички, найчастіше вважаються «побічною гілкою» навчально-виховного процесу, тобто такою, що «все сформується і розвинеться автоматично».

Тому виникла ідея створити спецкурс, який надасть можливість учителю і учням оволодіти основними способами роботи і комунікації на уроках математики за рахунок варіативної частини.

Спецкурс «Основні способи роботи та комунікації на уроках математики» (Програма зареєстрована в Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (ХОНМІБО) за № 510; схвалена методичною радою ХОНМІБО протокол № 03 від 23 вересня 2005 р.; затверджена наказом ГУОН Харківської обласної державної адміністрації від 07.10.2005 № 607) має спрямованість на, по-перше, усвідомлення учнями основних способів роботи з математичними об’єктами: класифікація, порівняння, узагальнення, відношення, рівність, вимірювання, аналіз, моделювання, і, по-друге, на оволодіння навичками роботи уроках математики – робота з текстом, канали сприйняття інформації, спілкування з усіма учасниками навчального процесу, активне слухання, дискусія, розв’язання конфліктів тощо.

Для підвищення ефективності обрано форми і методи соціоігрової педагогіки, інтерактивного навчання, технології критичного мислення, які, зазвичай, на уроках математики не використовуються за браком часу, а інколи їх невикористання вмотивовано страхами вчителя щодо ефективності подібних нововведень. Застосування зазначених технологій в межах спецкурсу дозволяє викладачеві значно розширити горизонти і звичайних уроків, оскільки спецкурс потребує окрім бажання і творчого підходу з боку учасників процесу не дуже великих зусиль, діти, разом з учителем, оволодівають подібними способами навчання і можуть їх застосовувати і в інших умовах.

Таким чином, питання «як навчити всіх, хто приходить до школи?» в цьому контексті має такий вигляд: як навчити п’ятикласника працювати на уроці математики із задоволенням і натхненно? І в цьому спецкурсі відповідь така: треба показати дитині способи оволодіння інформацією на матеріалі близькому до математики (причому інформація може належати до різних аспектів процесу навчання: математична термінологія, усна чи письмова інформація, стосунки і ставлення тощо) і допомогти їй почати використовувати ці способи на практиці, для того, щоб отримати власний досвід подібної роботи і зробити висновки про її необхідність. Важливим є також атмосфера, яка має панувати на таких заняття – позитивна, без примусу, без страху перед поганими оцінками і підлабузництва перед гарними, доброзичлива і підтримуюча будь-якого учня.

Подібний погляд став можливим завдяки поширеному останнім часом компетентнісному підходу до навчання, саме поняття «компетентність» найбільш повно відображує процес і результати навчання і виховання водночас.

Зрозуміло, що знання, уміння і навички, якими оволодіває дитина за весь курс вивчення математики, це далеко не все, чим вона оволодіває, оскільки процес усвідомлення математичних закономірностей, логіки тверджень, спростувань тощо призводить до глибоких, докорінних змін свідомості людини, що, в свою чергу, змінює ставлення, поведінку, реакції. В термінах соціоігрової педагогіки це має назву «ловля 133 зайців» (цілей у навчання багато і кожний урок має їх безліч, далеко не всі цілі усвідомлюються педагогом і фіксуються, але під час уроку хоч «п’яток зайців з 133 вловити можна», причому для кожного присутнього на уроці цей «п’яток» буде своїм), а в термінах компетентності можна описати подібні речі більш академічно, виділяючи ключові (базові), загальнопредметні і предметні компетентності. Компетентності, які формуються на матеріалі даного спецкурсу належать до ключових і загальнопредметних, проблема лише в тому, що на сучасному етапі теорія компетентнісного підходу до навчання в Україні розвивається, і досить швидко, тому деякі твердження у книзі можуть не узгоджуватися з деякими джерелами, однак нагадаємо, що це не підручник для педагогічних ВУЗів чи автореферат, який виноситься до захисту.

Здається, всі основні положення повідомлено, якщо Ви ще не відклали книгу і, все одно, читаєте, – ласкаво просимо до творчої майстерні.

Програма спецкурсу, що покладено в основу занять «Розвивальна математика» для учнів 5-6 класів

автор публикации: Руденко О.В., учитель математики

частина книги